Калина

Відходим від обрядів і традицій

І забуваєм зболені пісні.

Про ту калину, що біля криниці

Так розцвітала щедро по весні.

А восени, коли густі тумани

Вкривали землю в колір молока,

З кущів звисали кетяги багряні:

Це ж для жінок, крім радощів, турботи

(Її ж недарма дивом нарекли),

Варили з неї киселі, компоти

І пироги – калинники пекли.

Бувало, мама, вибравши хвилину,

Намистечко червоних ягідок

На білій ваті ніжно, як святиню,

Любовно укладала між шибок.

Тож хай у кожній хаті, мов обнова,

Красується звабливий, чарівний

Калини кетяг, диво пурпурове,

Мого народу символ чарівний.

                                                                              Надії Шаповал